Епістолярна спадщина Михайла Головащенка: опрацювання архіву

Опрацювання архіву Михайла Головащенка, який у лютому 2026 року передав до музею його син Тарас Головащенко, продовжує відкривати унікальні сторінки з історії української музичної культури.

Особливу цінність становить листування видатного музикознавця, адже саме воно дає змогу зазирнути до його творчої лабораторії під час роботи над книгою про Соломію Крушельницьку.

Працюючи над дослідженням, Михайло Головащенко підтримував активне листування з музикантами, науковцями та сучасниками Соломії Крушельницької з різних країн світу. Серед його кореспондентів були постаті світового масштабу. Однією з них став легендарний італійський тенор Джакомо Лаурі-Вольпі — співак, який у середині ХХ століття тріумфував на найпрестижніших оперних сценах Європи, понад десять років виступав у Metropolitan Opera в Нью-Йорку та здобув міжнародне визнання.

Лаурі-Вольпі був особисто знайомий із Соломією Крушельницькою. У фондах музею нині зберігаються сім його листів до Михайла Головащенка, які містять надзвичайно цінні свідчення про життя та творчість української примадонни.

Одним із найважливіших відкриттів став лист від 15 червня 1977 року. У ньому Джакомо Лаурі-Вольпі вперше згадує про педагогічну діяльність Соломії Крушельницької у Флоренції — факт, який досі не мав документального підтвердження. Він писав:

«Так, ваша Саломея викладала спів у Флоренції, коли я урочисто відкривав один із сезонів Флорентійського травня. Вона радила своїм учням слухати Лаурі-Вольпі, запевняючи їх, що я є послідовником романтичного бельканто XIX століття. Учнями її були італійці. На жаль, прізвищ їхніх я не пам’ятаю».

Не менш захопливою є його оцінка ранніх грамофонних записів Соломії Крушельницької. Про платівки 1903 року співак писав:

«Вони просто чудові і всебічно відбивають блискучу майстерність золотого солов’я і геніальність неповторного сопрано української співачки».

Листи містять не лише спогади про Крушельницьку, а й глибокі роздуми про мистецтво співу. Особливо промовистими є слова Лаурі-Вольпі про духовну спорідненість слов’янської та італійської вокальних традицій:

«У співі слов’ян та італійців завжди споріднювали спільні риси, глибина почуттів і прагнення до ідеалу, що підноситься над буденністю. Справжній спів є відкриттям нового світу, який не має нічого спільного з банальним середовищем, де точаться дні нашого короткого життя».

Після смерті Джакомо Лаурі-Вольпі листування з Україною не припинилося. До Михайла Головащенка продовжила писати донька співака — Клара Вольпі. Особливо зворушливим є її лист від грудня 1979 року, написаний уже після смерті батька. Вона повідомляла, що книга Михайла Головащенка, надіслана для Джакомо Лаурі-Вольпі, прибула лише після його відходу, але стала дорогоцінною родинною реліквією.

У цьому ж листі Клара Вольпі висловила бажання запросити представника України до журі міжнародного конкурсу співаків, який вона планувала заснувати. Саме Михайла Головащенка вона бачила серед його членів — як знак глибокої поваги до його багаторічної праці з дослідження творчості Соломії Крушельницької.

Опрацювання архіву триває, і кожен новий документ відкриває маловідомі сторінки життя української оперної легенди. Ці листи не лише доповнюють її біографію новими фактами, а й свідчать про міжнародне визнання Соломії Крушельницької та про коло видатних митців, які високо цінували її талант.

Авторка / Ірина Криворучка