Соломія Крушельницька в опері Джакомо Мейєрбера «Гуґеноти»

Репертуар Соломії Крушельницької був дуже різноманітним, в нього входили опери різних стилів і напрямків. Окреме місце в репертуарі співачки займали твори композитора Джакомо Мейєрбера «Роберт-диявол», «Африканка» і «Гуґеноти». Опера «Гуґеноти», написана в 1836 році за романом П.Меріме «Хроніка часів Карла ІХ», є зразком жанру «Grand Opera», для якого характерна особлива масштабна структура з п’яти актів, звернення до сюжетів, основаних на вагомих історичних подіях, на тлі яких розгортається особиста драма головних героїв. В центрі сюжету опери – події Варфоломіївської ночі в Парижі 1672 року.

Вперше до опери «Гуґеноти», в якій Крушельницька виконувала провідну партію Валентини, співачка звертається на початку 1896 року. Тоді, на сцені театру Понк’єллі в Кремоні, вона виступила у трьох прем’єрах – «Манон Лєско» Дж.Пуччіні, «Гуґеноти» Дж.Мейєрбера і «Маріон Делорм» А.Понк’єллі. Це були перші виступи Крушельницької на італійській сцені, які відразу принесли молодій співачці визнання. «Gazetta musicale di Milano» 16 січня розмістила статтю під назвою «Прем’єра «Гуґенотів» в театрі Понк’єллі», в якій йдеться: «Якщо можна зробити зауваження на адресу Філармонічного кооперативного товариства, або краще на адресу маестро Джанолі, то воно полягатиме, мабуть, у надмірному поспіху, з яким була поставлена на сцені друга прем’єра сезону «Гуґеноти». Проте цей невеликий закид має і пом’якшуючу обставину: адже сучасна публіка більше, ніж коли-небудь, пройнята невситним прагненням до різноманітності. […] «Як і в «Манон Лєско», пальма першості належить тенору П’єтро Зені і синьйорині Крушельницькій, ще привабливішою і милішою, ніж будь-коли, у ролі Валентини. Публіка, незважаючи на свою холодність і похмурість, зустріла знаменитий дует з четвертої дії тривалими оплесками. В окремих епізодах Крушельницька виявляла неперевершену силу пристрасті». 

Гастролі С. Крушельницької в Кремоні тривали до кінця лютого. Газета «Діло» за 10 березня 1896 року повідомляла: «Наша співачка, панна Саломея Крушельницька закончила недавно оперовий сезон в Кремоні оперою «Гуґеноти», даною ad honorem (на честь співачки – Д.Б) на її бенефіс. Як в часі цілого сезону тішилась наша артистка дуже великим поводженєм і загальним признанєм кремонської публики, так і на посліднім, бенефісовом виступі в ролі Валентини збирала грімкі оплески від одушевленої публики. При кінци представлення публика засипала нашу артистку цвітами. Дирекція, а також артистична комісія кремонського театру вручили артистці в доказ признання почесні дари: два красні перстені і бранзолєту (браслет – Д.Б) з брилянтами».

У квітні 1896 року артистка виступала в ролі Валентини в Задарі (тепер Хорватія) на сцені театру «Nuovo». Преса писала: «…у переповненому театрі відбулася прем’єра опери «Гуґеноти». Вистава мала величезний успіх. Гарячими оплесками нагородили слухачі тенора Коппола, сопрано Крушельницьку, баса Пінто, колоратурне сопрано Бароне і диригента Стерніча». А 31 травня 1896 року опера Дж. Мейєрбера у виконанні Крушельницької прозвучала в Себеніко на сцені театру «Mazzoleni» у святкових заходах з нагоди відкриття пам’ятника італійському політичному діячеві, письменнику, літературознавцю Нікколо Томмазео. Партнерами співачки були італійські співаки Копполі (тенор), Пінто (бас), Піні Корсі (баритон). Диригував виставою маестро Баваньолі.

У 1897 році впродовж п’яти місяців Соломія Крушельницька з величезним успіхом виступала на сцені театру “Municipale” в Сантьяґо. Це було її перше турне в Південну Америку. Серед інших опер, артистка включила у свій гастрольний репертуар і оперу «Гуґеноти» Джакомо Мейєрбера. Музичні критики високо оцінювали чудові вокальні дані, зовнішність і сценічну поставу співачки, а «публіка на всіх виставах пращала Соломію з великим ентузіазмом та великими оваціями перед, під час і по виставах. Її щоразу закидали білими голубами, що в тому краю є виявом найбільшої похвали, честі і слави» (зі спогадів Олени, сестри Соломії Крушельницької). 

Особливим успіхом користувалася Соломія Крушельницька в ролі Валентини на сцені Великого театру у Варшаві. Ця опера постійно була в репертуарі артистки з перших місяців її виступів у цьому театрі: «Крушельницька виконувала партію Валентини перший раз у Варшаві і відразу ж завоювала величезний успіх. Інакше і бути не могло, бо Валентина Крушельницької була… Валентиною. Співачка не шукає легких вокальних ефектів, а прагне передусім створити відповідний образ», – писав часопис «Kurjer Warszawski» за 6 грудня 1898 року про її дебют в «Гуґенотах».

Наступні виступи Крушельницької в цій опери музичні критики оцінювали так:

«Той, хто вчора був на виставі «Гуґенотів», в якій, після літнього відпочинку, Крушельницька виконала партію Валентини, не заперечить, що враження від майстерності знаменитої примадонни глибоко запало в серце. Адже це було враження чогось надзвичайного, чогось, що в мистецтві співу належить до категорії художньої досконалості, мало не абсолютної» («Kurjer Warszawski», 2.10.1899 р.).

«Панну Крушельницьку в партії Валентини ми чули не раз, проте вчора її чудовий голос виражав драматизм яскравіше, ніж будь-коли, немов йому додалося свіжості і повноти. Про і жестів чудову гру артистки можна й не говорити. Її Валентина втілена пристрасно, зачаровує зовнішністю і навіть у драматичних моментах, серед поривчастих рухів і жестів, зберігає неймовірну шляхетність» («Słowo», 3.10.1899).

Після завершення виступів у Варшаві, на початку 1903 року, Соломія Крушельницька підписала контракт з театром «San Carlo» в Неаполі. І знову опера «Гуґеноти» Дж. Мейєрбера в її виконанні викликала захоплення неаполітанської публіки! Про Крушельницьку писали: «Вона уособлює образ вродливої жінки з ласкавим і привітним поглядом великих очей, стрункою постаттю, величавою та шляхетною ходою, принадними й гнучкими рухами, завдяки чому публіка зробила її своєю обраницею і незмінно захоплюється нею» («Rigoletto», № 2, 05.02.1903 р.).

Того ж 1903 року, у квітні, Соломія Крушельницька відвідала рідний Львів і виступила на сцені новозбудованого театру. Тоді Крушельницька співала у шести виставах, в тому числі і в «Гуґенотах». На цей виступ Крушельницької розмістив рецензію Анатоль Вахнянин в часописі «Руслан» за 25 квітня, в якій зазначав: «Наша артистка впоралася зі своїм завданням в повній мірі. […] Для тих, хто знає «Гуґенотів», відомо, що партію Валентини поконують з успіхом лише драматичні співачки, котрим не чужа і кольоратура. П-на Крушельницька відповідає обом вимогам і тому образ Валентини вийшов в її інтерпретації дійсно клясично у всіх відношеннях. Артистку викликали по кожнім акті та нагороджували френетичними (бурхливими – Д.Б.) оплесками, якими вона радо ділилася з усіма виконавцями». 

Це був останній відомий нам виступ артистки в опері Дж.Мейєрбера «Гуґеноти». Пізніше в репертуарі Крушельницької переважали опери композиторів, ближчих їй за часом – Джакомо Пуччіні, Ріхарда Ваґнера, Ріхарда Штрауса, Альфредо Каталані, Арріго Бойто, Франческо Чілеа та ін..

Підготувала Данута Білавич