Соломія Крушельницька і Розіна Сторкіо: дві Баттерфляй

Соломію Крушельницьку й відому італійську співачку Розіну Сторкіо поєднує участь в драматичній історії перших постановок опери «Мадам Баттерфляй» Джаккомо Пуччіні, а також особисті контакти.

Розіна Сторкіо (1872-1945) здійснила дуже успішну кар’єру. Вона виступала з найвидатнішими співаками свого часу. Її репертуар був дуже широкий, але найбільш близькими артистці були опери веристів.

Народилася майбутня співачка у Венеції, навчалася співу в міланській консерваторії. 1892 року Сторкіо дебютувала на сцені «Teatro Dal Verme» в Мілані, згодом виступала в Падуї. У 1895 – 1904 та 1918 роках артистка входила до творчої трупи міланського театру «La Scala». У 1897 році у венеційському театрі «La Fenice» брала участь у прем'єрі опери «Богема» Дж.Пуччіні (партія Мюзетти) на сцені цього театру. Розіна Сторкіо була першою виконавицею в операх «Заза» Р.Леонкавалло (партія Зази, Мілан, 1900), «Сибір» (партія Стефанії, Мілан, 1903) і «Обітниця» (партія Крістіни, Мілан, 1897) Дж.Умберто, учасницею італійської прем’єри опери «Гензель і Гретель» Е.Хумпердинка.

Розіна Сторкіо в ролі Чіо-Чіо-сан

Проте найбільший розголос отримав виступ Розіни Сторкіо в прапрем’єрі опери «Мадам Баттерфляй» Дж.Пуччіні, яка відбулася 17 лютого 1904 року на сцені театру «La Scala». Тоді опера зазнала нищівної поразки, незважаючи на те, що у ній брали участь найкращі виконавці Італії. Гальорка освистала співачку, можливо, через її скандальний любовний зв'язок з Артуро Тосканіні. Також, частина публіки вигукувала «Богема!», почувши в новій опері Пуччіні мотиви з попереднього твору, інші вважали оперу дуже затягнутою. 

За словами музикознавця Л. Сбрани, «Тріумфальні успіхи композитора протягом багатьох років […] вмить були забуті. З якоюсь люттю публіка напала на оперу; здавалось, навіть недавні шанувальники Пуччіні хотіли стерти з пам’яті спогад про запальність вчорашніх оплесків. […] Гальорка, ложі, партер протягом двох актів змагалися між собою в найрізноманітніших формах відкритої обструкції». 

Соломія Крушельницька в ролі Чіо-Чіо-сан

Джаккомо Пуччіні важко сприйняв провал свого улюбленого дітища, проте він не здався. Через два місяці була створена нова редакція опери і запланована друга прем’єра – вже за участю Соломії Крушельницької. Саме тоді, 28 травня 1904 року в театрі «Grande» в Бреші ця опера була врятована. Роль тендітної японської дівчини надовго увійшла до репертуару Соломії Крушельницької, забезпечивши опері довге і щасливе сценічне життя. Цікаво, що згодом Розіна Сторкіо продовжувала виступати в цій ролі, і навіть її прощання з оперною сценою відбулося саме в «Мадам Баттерфляй» у Барселоні в 1923 році.

Така непроста ситуація з постановкою опери Пуччіні не зіпсувала стосунків між співачками. Невідомо, чи відбулися їхні спільні виступи на оперній сцені, але зі спогадів подруги Соломії Крушельницької Неґріти Кано де П’яцціні довідуємося, що в період 1906-1913 років обидві співачки перебували в одній трупі під час щорічних кількамісячних гастролей в Буенос-Айресі. Якось Крушельницька зробила невелику послугу своїй колезі: «На весь театральний сезон Соломія наймала екіпаж і відкриту карету, якою користувалася в теплу погоду. Якось ми їхали з нею в екіпажі і побачили Розіну Сторкіо, яка йшла пішки. Крушельницька покликала її і люб’язно запропонувала підвезти, щоб вона зробила деякі покупки, а потім поїхала з нами на прогулянку. Треба було бачити, як зворушив Розіну цей вияв уваги Соломії», – згадувала Н.П’яцціні. 

У 1904-1914 роках Розіна Сторкіо, окрім Південної Америки, виступала в багатьох театрах Європи, зокрема, в Парижі та Монте-Карло. У 1917 виступила в прем'єрі опери «Лодолетта» П'єтро Масканьї в театрі «Costanzi» в Римі. У 1920-1921 роках співала у Нью-Йорку та Чикаго. 

Після завершення оперної кар’єри Розіна Сторкіо викладала вокал у Мілані. Померла співачка 24 липня 1945 року. 21 квітня 2002 року був відкритий меморіальний музей Сторкіо в комуні Делло, який з 7 лютого 2016 року був переведений до Газолдо дельі Іполіті, містечка в провінції Мантуя.

Підготувала Анна Якимишин