Модест Менцинський і Соломія Крушельницька

29 квітня виповнюється 150 років від дня народження українського оперного і камерного співака та педагога Модеста Менцинського (1875-1935). Його винятковий голос – рідкісний у природі героїчний тенор з баритональним забарвленням, багатий репертуар і непересічний драматичний талант підкорили свого часу шанувальників опери багатьох європейських країн. Він став першим українцем, кого у 1913 році у Німеччині ерцгерцог Фрідріх ІІ з Дессау титулував почесним званням «Kammersänger». 

Чергове звернення до постаті цього видатного митця пов’язане не тільки з ювілейною датою. Багатогранна вокально-сценічна, фонографічна й педагогічна спадщина Модеста Менцинського, його величезна працездатність та енциклопедичні знання привертали й привертають увагу до життя і праці співака.

Досліджуючи творчий шлях Модеста Менциського, біографи співака акцентують на тому, що музика і вокальне мистецтво стали вирішальними у його житті не випадково. Декілька осіб відіграли важливу роль у його становленні на шлях професійного оперного виконавства.

Народився Модест Менцинський 29 квітня 1875 року у селі Новосілки Перемишлянського повіту в сім’ї священника. Саме від батьків молодий Модест пізнав чарівність рідного слова та народної пісні. «Вже тоді музика міцно ввійшла до мого життя», згадував пізніше Модест Менцинський. Варто зазначити, що його двоюрідні брати також були знаними особами у музичному світі. Мова йде про співака європейського рівня Олександра Носалевича та музикознавця й композитора Філарета Колессу. Саме вони переконували молодого Менцинського, який, згідно волі батьків, студіював теологію у Львівській духовній семінарії, покинути аскетичне й замкнуте монастирське життя та цілковито віддатися музиці.

Вокальний талант Модеста Менцинського проявився ще на першому курсі семінарських студій. Тоді він став постійним учасником великого студентського хору, де йому доручали виконувати сольні номери. «Всі були одностайними в тому, що в семінарський богословський хор прийшов гарний співак. У Модеста Менцинського був абсолютний слух, а звучання його голосу нагадувало тон прегарної, добре настроєної скрипки, скоріше альта, в руках артиста-віртуоза» (зі спогадів Леонтія Куницького). Цей хор виступав з концертами не тільки перед своїми колегами, а й перед світською публікою.

Поруч з навчанням у семінарії Модест Менцинський навчався Львівській консерваторії Галицького музичного товариства. Його викладач вокалу професор Валерій Висоцький також був цілковито переконаний, що цей – вельми талановитий студент, – повинен повністю присвятити своє життя оперному виконавству. 

Була ще одна особа, думка якої стала визначальною у рішенні молодого Менцинського покинути теологічні студії та цілковито віддатися музиці. Мова йде про Соломію Крушельницьку. Долю майбутнього співка цілковито змінила одна подія, до якої була причетна славетна співачка. Отож, влітку 1898 року композитор Остап Нижанківський запросив тоді ще молодого студента теології співати у концерті, в якому брала участь Соломія Крушельницька. 

Концерт відбувся 19 червня 1898 року у місті Стрию. «Сі запросини стали для мене наче грім з ясного неба. Слава п.Крушельницької і моє з нею, хоча б на одній дошці, виступлення так оголомшило мене, що я не розбираючи ані крихіточки… приймаю запросини, уважаю собі за правдиве щастя і без огляду на всякі можливі небезпечності іду і співаю разом з тою, з котрою співати колись в житті було лише моїм задушевним і майже неможливим до сповнення бажанням. І знов вернули мені до голови сі тисячні гадки і спомини минувшини, де мене величали, де мені пророкували світлу будуччину, тут нараз прийшло мені на думку, мов би я дійсно був таким, що може стати на естраді з п.Крушельницькою».

Такими сердечними словами опише згодом Модест Менцинський своє враження від пропозиції взяти участь у спільному концерті зі знаменитою співачкою. Йдеться про це йдеться у його листі до Соломії Крушельницької від 24 червня 1898 року. У цьому ж листі він також висловлює щиру подяку співачці за високу оцінку його голосу. 

Менцинський пише: «Я співаю слабо, а Ви, пані, оцінили як річ добру. Ви сказали, що я не повинен бути в семінарії, що я не смію тут бути, що я маю їхати за границю образуватися. Такими словами отворили Ви знову двері мого неспокою, але рівночасно, мабуть, на все замкнули Ви передо мною двері семінарії і мого дотеперішнього життя». Як бачимо, ця подія спонукала Модеста Менцинського до остаточного рішення – покинути богословські студії і цілковито присвятити себе оперному мистецтву.

На жаль, документальних джерел, які б дали нам можливість детальніше дослідити історію творчих взаємин Модеста Менцинського та Соломії Крушельницької не збереглося.

Підготувала Ірина Криворучка