Виступи Соломії Крушельницької в театрі “San Carlo” в Неаполі

Наприкінці 1902 року Соломія Крушельницька прийняла запрошення дирекції театру “San Carlo” в Неаполі. Про це повідомляє “Діло” за 5 грудня: “П. Саломея Крушельницька удасться з кінцем с. м. на виступи до Неаполю, де проведе січень і лютий. Знаменита артистка буде співати в тамошнім театрі “San Carlo”, однім з найбільших в Італії”.

В останній день 1902 року сталася трагічна подія, яка змінила все життя родини Крушельницьких – 31 грудня помер о. Амвросій Крушельницький. Сумну звістку артистка отримала в дорозі до Неаполя. Вона не могла скасувати контракт і тому не була присутньою на похороні батька. Це був для Соломії Крушельницької, безперечно, дуже великий удар – впродовж усього життя батько був для неї найближчим другом, першим просвітителем. 

Туга за батьком присутня у листі С. Крушельницької з Неаполя до невідомої особи, датованому 13 січня 1903 р.: “Ви цілком вірно вгадали причину мого мовчання – глибокий сум, що охопив мене. Адже два тижні тому помер мій любий батько. В його особі я втратила ідеальну людину, вірного друга і, нарешті, безмежно близьку і дорогу мені душу. Тепер Ви розумієте, скільки мені довелось вистраждати і як я страждаю зараз. Були потрібні уся моя сила волі і енергія, щоб швидко прибути туди, куди мене кличе обов’язок. Щоденною працею в нових для мене місцях намагаюся підбадьорити себе, подолати розпач і журбу”.

Незважаючи на важку втрату, співачка продовжує готуватися до дебюту. Перший виступ мав відбутися в опері “Аїда” Джузеппе Верді, яка в “San Carlo” не ставилася вже майже шість років. Репетиції проходили успішно: “Я задоволена тим, що перебуваю тут і дебютую в “Аїді”. На першій репетиції з оркестром мене нагороджували оплесками, і всі передрікають мені великий успіх. Синьйор де Санна – надзвичайно люб’язна людина, а мої партнери просто симпатичні. Я дебютую лише наступної суботи через затримку репетицій, та, мабуть, це добре для мене, бо зможу трохи розвіятися і відпочити” (з листа від 13.01.1903 р.).

Дебют Соломії Крушельницької на сцені театру “San Carlo” відбувся 17 січня 1903 року і став справжнім її тріумфом. Вимоглива неаполітанська публіка гаряче аплодувала українській співачці, а музична критика не шкодувала суперлятивів, оцінюючи її гру та сценічну майстерність в “Аїді”. Наведемо лише декілька фрагментів з рецензій тогочасної преси на цю виставу:

“Нескінченні оплески на честь Крушельницької. Вчора увечері Соломія Крушельницька вперше постала перед неаполітанською публікою, тією самою публікою, яка була, є і завжди буде грозою всіх артистів минулого, сучасного і майбутнього. І тому особливо приємно визнати, що радіс-нішого, святковішого і люб’язнішого прийому не можна було і чекати. Публіка Неаполя визнала голос, вигляд і поводження синьйорини Крушельницької; вона відзначила її неабиякий драматичний хист і високе артистичне чуття; вона вітала її, викликала на “біс”” (“Don Marzio”19.01.1903 р.).

“Соломія Крушельницька є великою прихильницею сучасної еволюції драматичного мистецтва; оперна співачка, вона грає, як драматична актриса, і той, хто знає, як це важко робити на сцені музичного театру, легко зрозуміє значущість нашого твердження. В манері її виконання немає жодного руху, що не підкреслював би зміст партії, жодного кроку, що не відповідав би характерові дії; ця гра завжди підпорядкована вірно знайденому почуттю міри, вона ефектна у кульмінаційних моментах, раціональна і продумана у німих сценах” (“La Boheme”, №2, 20.01.1903 р.).

“Вона уособлює образ вродливої жінки з ласкавим і привітним поглядом великих очей, стрункою постаттю, величавою та шляхетною ходою, принадними й гнучкими рухами, завдяки чому публіка зробила її своєю обраницею і незмінно захоплюється нею”(“Rigoletto”, № 2, 05.02.1903 р.).

Високо оцінили рецензенти і виступ артистки в опері “Богема” Дж. Пуччіні. У часописі “Il Pungolo” за 25-26 січня з’явилася стаття з красномовною назвою “Богема... одужує”, в якій автор зазначає: “На цей раз я хочу скасувати прикметники і сказати, що Крушельницька – це просто артистка, артистка як співачка і драматична виконавиця. Вона майстерно і невимушено володіє своїм срібним голосом, видобуваючи […] найтонші почуття для виразу однаковою мірою радощів і страждань. […] Вона здається мені найдосконалішою Мімі, яку я будь-коли бачив”.

Найбільше захоплювалась публіка виступами С. Крушельницької в операх “Гуґеноти” Дж. Мейєрбера, “Аїда” та “Отелло” Дж. Верді, “Жидівка” Ф. Галеві, “Джоконда” А. Понк’єллі, “Богема” Дж. Пуччіні. 29 березня часопис “Le jornal de Naples” розмістив на своїх шпальтах розлогу статтю з біографією української співачки.

Останні виступи відбулися на початку квітня. Публіка тепло попрощалась зі своєю улюбленицею, і Соломія Крушельницька покинула Італію. 

В зимовому сезоні 1903-1904 років артистка знову виступає в Неаполі. Відкриття нового сезону в театрі “San Carlo” відбулося приблизно 20 грудня прем’єрою опери Чілеа “Адріана Лекуврер” з Соломією Крушельницькою в заголовній ролі. Її виконання було, як завжди, бездоганне і високо оцінене публікою та музичною критикою: 

““Адріана Лекуврер” завітала до театру “San Carlo” після святкової подорожі по батьківщині і за кордоном. І сьогодні вона може додати до своїх минулих тріумфів ще одну перемогу. Композитора Чілеа викликали на авансцену уже по романсі в першій дії, що визначив також успіх Соломії Крушельницької.

Синьйора Крушельницька стала справжньою героїнею вистави. Її чистого тембру голос розкривається в повній злагоді із законами досконалої вокальної школи, виразна і невимушена дикція виявляє потаємні відтінки слів і почуттів. Все це невід’ємні якості найобдарованішої актриси. Жести, безпомилкова пластика, виразний колорит кожної ноти, ніжної, або пекучої, роблять її добірною виконавицею. Їй притаманна не лише здібність співачки, що вміє відтворити солодкозвучність або бравурність якоїсь мелодії. В ній поєднуються почуття митця, витонченість інтерпретатора, проникливість шляхетної душі, закоханої в мистецтво” (“Il Pungolo”, грудень 1903 р.).

Згодом Соломія Крушельницька ще не раз виступатиме в неаполітанському театрі “San Carlo”, в якому її дуже любили і цінували – в 1908, 1910 і 1913 роках. Це був “її театр”. І саме в “San Carlo” співачка завершила свою оперну кар’єру в 1920 році.

Підготувала Данута Білавич