Фоноархів Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької у Львові: Аспекти збереження, дослідження та популяризації

У ХХІ столітті, коли стрімкими темпами розвиваються новітні технології, коли віртуальний світ займає дедалі більше місця в нашому житті, музеї, бібліотеки та архіви є своєрідними оазами,  де зберігаються оригінали та автентичні предмети. Саме такі артефакти завжди були і залишаються для суспільства орієнтирами, віхами, своєрідними “стандартами якості” на шляху його подальшого розвитку. В цьому контексті вдалим є визначення суті музеїв, поданому у Звіті Архіву Смітсонівського інституту у США: “Архіви, музеї та бібліотеки – це установи, спеціально створені людьми для збереження предметів, які, як нам здається, мають незнищенну цінність... Ми знаємо: ніщо матеріальне не є вічним... Ми також знаємо, що сучасний світ переповнений інформацією... Навіщо нам у такому світі архіви, бібліотеки і музеї? Відповідь така: “щоби нас не збили з пантелику підробки” [1, с.99].

Музично-меморіальний музей Соломії Крушельницької займає особливе місце серед львівських музеїв – це єдиний музичний музей. Його місія  звучить так: “Музей – музичний салон: дослідження і популяризація творчості Соломії Крушельницької; збереження музичних архівів; відродження традицій салонного музикування” [2, c.46-49]. Фондова збірка нараховує близько 19 тисяч одиниць зберігання. Її основою є особистий архів Соломії Крушельницької та матеріали, дотичні до постаті славетної співачки. Проте, як випливає із формулювання місії, Музей С. Крушельницької переріс функцію суто меморіального музею, ставши відомим у Львові музичним осередком, який об’єднав навколо себе багатьох науковців, музикантів та любителів музичного мистецтва. У фондах Музею зберігаються матеріали, які презентують розвиток музичної культури та виконавства в Галичині.У фондовій колекції Музею особливе місце займають фонозаписи, адже лише вони є первинним об’єктивним та автентичним свідченням виконавської та вокальної майстерності митців, на відміну від рецензій, відгуків, чи спогадів їхніх сучасників, які є явищем вторинним.

Фоноархів музею нараховує більше трьох тисяч музейних предметів і включає плити для поліфонів, грамофонні платівки відомих фірм звукозапису, починаючи від початку і до 90-х років ХХ ст., магнітофонні стрічки, аудіокасети та компактдиски як з новими, так і архівними записами. У фондах музею представлені навіть такі рідкісні артефакти, як матриці платівок із застереженнями щодо їхнього подальшого продукування і продажу та звукозаписи, здійснені на рентгенівській плівці, які виготовлялися на теренах колишнього Радянського Союзу після ІІ Світової війни. Матеріали фоноархіву зберігаються у різних фондових групах: особистих архівах Соломії Крушельницької, Модеста Менцинського, Любки Колесси, Юрія Криха, у Фонді Ярослава Грицая, Фонді Музичних діячів та Фонді записів. Окрасою фоноархіву є колекція грамофонних платівок першої половини ХХ ст., яка нараховує близько 350 одиниць. Записи на цих платівках представлені іменами зарубіжних та українських виконавців, композиторів, хоровими та естрадними колективами, які були популярні у 20-30-х роках ХХ ст. Серед жанрового розмаїття – оперна, камерно-вокальна, камерно-інструментальна, симфонічна, народна, естрадна музика.Найцінніша частина колекції – платівки із записами музичних творів у виконанні С. Крушельницької. Дискографія української співачки охоплює період 1902-1928 рр. У цей час вона записала 36 творів. Це – арії з опер, камерно-вокальні твори зарубіжних і українських композиторів, народні пісні. Виробниками грамплатівок були відомі європейські та американські фірми звукозапису “Grammophon”, “Fonotipia”, “Columbia”, “Victor”, “Odeon”, “Parlophon”, “Collector Rekords Society”, “Belcantodisc” та ін.

У фондах Музею зберігається п’ять платівок із записами голосу Крушельницької, які були випущені фірмами “Columbia”, “Fortuna records”, “Gramophone concert record”. На них записані українські народні пісні “Вівці мої вівці”, “Через сад виноград”, “Ой де ти ідеш, де ти поїдеш”, “Ой летіли білі гуси” та романс італійського композитора Кваранта “Lasciali dir tu m’ami”. Видатний український співак Модест Менцинський впродовж своєї артистичної кар’єри записав понад 50 арій з опер та камерно-вокальних творів. Усі записи були здійснені акустичним способом фірмою “Grammophon” у Стокгольмі (1910 р.) та Берліні (1911 р.). У 1995 році австрійська фірма “Court Opera Classics” випустила альбом з двох платівок-гігантів, на яких перезаписано 40 арій та солоспівів у виконанні Модеста Менцинського. Альбом проілюстрований фотографіями співака в операх Ріхарда Ваґнера “Трістан та Ізольда” і “Зіґфрід” та супроводжується ґрунтовною статтею шведського музикознавця Карла-Гуннера Аллена. У Фонді Модеста Менцинського зберігаються дві оригінальні платівки фірми “Gramophone”, на яких записані камерно-вокальні твори М. Лисенка, Д. Січинського, С. Людкевича у виконанні співака.Серед найцінніших матеріалів фондової збірки музею є особистий архів української піаністки світової слави Любки Колесси. Вона була легендою піаністичного виконавства, з великим успіхом виступала в багатьох країнах Європи та Америки. У 30-х рр., коли піаністка перебувала на вершині своєї кар’єри, фірми “Elektrola” (Німеччина) та “Gramophohe” (серія “His Masters Voice”, Англія) випустили в світ платівки піаністки із записами творів Скарлатті, Моцарта, Бетовена, Шопена. У 1997 році, за бажанням Любки Колесси, частину її особистого архіву родина піаністки передала у фонди Музею Соломії Крушельницької. Архів включає оригінальні фотографії, портрети та фотопортрети Любки Колесси, програми виступів, витинки з рецензіями, особисті речі. Серед раритетних пам’яток зберігаються також і матриці платівок фірми “Elektrola”, випуск яких був здійснений в 1936, 1937 та 1939 роках. Фортепіанні твори у виконанні Любки Колесси представлені опусами Моцарта (Варіації на тему Ґлюка № 8-10, Романс As-Dur), Шопена (Вальс Es-Dur, Ор. № 18), Й. Штрауса (Арабески на тему вальсу “На прекрасному голубому Дунаї”). Всього в колекції Музею зберігається сім платівок Любки Колесси.Окрасою фондової збірки Музею Соломії Крушельницької є архів відомого львівського скрипаля і колекціонера Ярослава Грицая. Його колекція продовжила традиції, що сформувалися в Галичині ще у ХVIII-XIX ст., коли представники української і польської аристократії та інтелігенції збирали колекції, що складалися з творів мистецтва, музичних інструментів, книжкових і нотних видань.Унікальна збірка Я. Грицая нараховує майже 5,5 тис. музейних предметів. Я. Грицай самовіддано і фанатично любив музику. Його кумирами були скрипалі Пабло де Сарасате, Ежен Ізаї, Ян Кубелік. Особливо захоплювався творчістю Фріца Крейслера. Впродовж тривалого часу (40-80 рр. ХХ ст.) Грицай збирав матеріали, які стосувалися музичного життя Галичини та розвитку виконавської майстерності. Особливість цієї колекції полягає у тому, що її формував музикант-професіонал, який мав добрий смак, хорошу школу та чудово орієнтувався в цінності кожного предмету своєї збірки. Усі матеріали становлять нерозривну цілісність, доповнюють одні одних. Після смерті колекціонера його родина передала цей архів до Музею Соломії Крушельницької. Спеціально для даної колекції був створений окремий фонд Ярослава Грицая.

В колекцію входять: нотні видання, оригінальні фотографії відомих західноєвропейських виконавців і композиторів з їхніми автографами, музикознавча та музично-педагогічна література, грамофонні платівки, програми виступів у Львові в 20-30-х рр. ХХ ст. відомих виконавців – Любки Колесси, Віллі Бурместера, Яна Кубеліка, Йожефа Сіґеті, Жака Тібо, Броніслава Губермана та ін.

У колекції Грицая зберігається близько 2,5 тис. примірників нотної літератури. Часовий проміжок видань охоплює приблизно століття: остання чверть ХІХ - кінець 80-х рр. ХХ ст. В основному – це класичний репертуар. Представлені різні жанрові групи: камерно-вокальна, камерно-інструментальна, хорова та оркестрова музика. Видання здійснені в Австрії та Польщі (кін. ХІХ – 30-ті рр. ХХ ст.), в колишньому Радянському Союзі.

Платівки становлять значну частину збірки Ярослава Грицая. В архіві представлена творчість композиторів та виконавців багатьох національних шкіл у різноманітних жанрах. Цікавими для дослідження музичних уподобань галичан початку минулого століття є так звана “легка” розважальна музика – численні танго, фокстроти, естрадні пісні у виконанні популярних співаків (Т. Фалішевський, М. Фоґґ, Г. Рой, Г. Флеммінґ), ансамблів та естрадних оркестрів 20-30-х рр. ХХ ст. (хор Еріана, хор Дана, хор Юранда, оркестр “Дайош Бела”, оркестр “Одеон” та ін.).

Загальна кількість платівок у колекції Грицая становить понад 2,2 тис. одиниць зберігання. Усю фонотеку можна поділити на дві великі групи. Перша – платівки т. зв. “радянського” періоду фірми “Мелодія” та її попередниць (Ноґінський завод Ґрампласттрест, Апрелевский завод Мособлсовнархозу та його філії в інших містах Росії та СРСР). Їх у збірці 1600. Друга група – платівки західноєвропейських та американських фірм, в тому числі близько 300 оригінальних грамофонних платівок, випущених відомими фірмами звукозапису у І пол. ХХ ст.Кількість представлених у колекції фірм звукозапису надзвичайно об’ємна – близько 40 назв. Найвідоміші – “Brunswick”, “Columbia”, “Decca”, “Electrola”, “Fonotipia”, “Fortuna records”, “Gramophone” (з кількома різновидами та серією “His master’s voice”), “Odeon”, “Parlophon”, “Płyta Pathé”, “Polydor”, “Syrena”, “Telefunken”, “Ultraphon”, “Victor”, “Victrola”, “Vox”, “Muza”, “Supraphon”, “Ultraphon”, “Eterna”, “Hungaroton”, “Ligo”, “Балкантон”, “Qualiton”.

Серед найцінніших платівок збірки – оригінальні архівні записи скрипкових творів, які виконують Ф. Крейслер, В. Бурместер, Я. Хейфетц, М. Ельман, Г. Куленкампф, Я. Кубелік, здійснені фірмами “Electrola”, “Gramophone”, “Polydor”; комплекти платівок “Columbia” та “Polydor” із записом Симфонії № 5 Л. Бетовена у виконанні Берлінського філармонічного оркестру, Тріо ре-мінор Р. Шумана у виконанні зірок початку ХХ ст. – А. Корто, Ж. Тібо та П. Казальса.Значна кількість грамплатівок представляє вокальні жанри. Виконавцями є видатні співаки – Маттіа Баттістіні, Енріко Карузо, Федір Шаляпін, Сельма Курц, Адам Дідур, Йозеф Манн, Ерна Зак, Фріда Гемпель, Амелія Ґаллі-Курчі, Барбара Кемп, Лілі Леман, Альфред Піккавер, Розетта Пампаніні та багато інших зірок оперних сцен. Записані популярні арії з опер Дж. Верді, Дж. Пуччіні, П. Масканьї, Р. Леонкавалло, С. Монюшка та ін., камерно-вокальні твори італійських, австрійських, польських композиторів.

Окремий розділ фонотеки Музею – це платівки радянського періоду з чудовою колекцією класичної музики у виконанні найвідоміших музикантів свого часу, а також записи, здійснені на компакт-дисках.Завдяки пошуковій діяльності працівників музею та контактам з колекціонерами, фоноархів музею постійно поповнюється цінними записами. Так, упродовж 2010 року у фонди музею надійшли 72 грамофонні платівки, серед яких такі рідкісні, як 2 односторонні платівки фірми “Gramophone concert record”, на яких записано “Сині очи” у виконанні хору “Львівський Боян” та “Віють вітри, віють буйні” у виконанні відомого українського співака О. Нижанковського; записи О. Петрусенко, І. Паторжинського, З. Гайдай, М. Гришка, М. Литвиненко-Вольгемут, зроблені у 30-х роках ХХ ст.; українські та польські коляди, записані фірмами “Odeon” і “Syrena-Electro” на початку ХХ ст.Фондова робота з фоноархівом проводиться у двох площинах: створення умов для збереження матеріалів і розшифрування самих записів.Для збереження грамофонних платівок у Музеї обладнане фондосховище, в якому предмети обліку перебувають в оптимальних умовах. Наступною сходинкою є створення умов для прослуховування грамзаписів. Облаштування кабінету звукозапису сьогодні є нагальною потребою Музею.

Окремою ділянкою є робота безпосередньо із фонозаписами. Адже лише за умови переведення усіх записів на цифрові носії, ця частина музейної колекції зможе стати доступною для широкого ознайомлення та дослідження. Крім того, перезапис платівок стане гарантією збереження цих унікальних матеріалів.При оцифруванні архівних фонозаписів виникає питання необхідності їхньої реставрації. Це також є непростим завданням. Якщо не професійно очистити музичний запис від шумів, можна втратити тембральне багатство, яким славився той чи інший виконавець. Так, у Музеї є декілька варіантів відреставрованих записів Соломії Крушельницької, які підтверджують, що не завжди “чистіший” запис є якіснішим. 

На жаль, у регіоні немає спеціалістів, які б могли професійно виконати такі роботи. Єдиний в Україні центр по реставрації і перезапису архівних платівок знаходиться в Києві; найближчі зарубіжні фірми грамзапису – у Польщі. Робота по оцифруванню музейних платівок вже розпочата, але для того, щоб довести її до кінця, необхідні чималі кошти. Лише тоді цінителі музичного мистецтва зможуть повною мірою насолодитися неповторним звучанням голосів зірок оперних сцен, шедеврів інструментального виконавства минулого та перлин побутової музики І пол. ХХ ст. з фондів Музею С. Крушельницької.Раритетні платівки з фондів Музею неодноразово експонувалися на виставках, зокрема: “Унікальна колекція Ярослава Грицая” (1993 р.), “Героїчний тенор Модест Менцинський” (1995 р.), “Легенда українського піаністичного мистецтва” (до 95-річчя від дня народження Любки Колесси) (1997 р.), “Львів-ретро” (2000 р.), “Любка Колесса в домі Михайла Грушевського” (2007 р.), “Голоси старих платівок” (2008 р.), “Ритми давнього танго” (2010 р.), Різдвяна виставка “Вселенная, веселися” (2010 р.) [3, 4, 5].

Працівники Музею Соломії Крушельницької у Львові активно вводять у науковий обіг матеріали фоноархіву. Вони послужили основою для наукових розвідок. Прикладом є участь працівників Музею у міжнародному проекті при Боннському університеті “Музичні збірки бібліотек і архівні фонди музеїв як феномен німецької музичної культури в її зв’язках із Східною Європою” (2004-2006 рр.), результатом якого стало дослідження “Архів грамплатівок Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької у Львові. Музична фонографія як джерело дослідження історії галицької музичної культури ХХ ст.” [6]

Продовженням наукового опрацювання фоноархіву стали: публікація у 2007 році “Каталогу грамофонних платівок першої половини ХХ ст. з фондів Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької” [7], участь у Міжнародних наукових конференціях “Родина Колессів у духовному та культурному життів України кінця ХІХ-ХХ століття” (2005 р.) і “Книжкова та рукописна культура Західної України: історія, методологія, джерельна база” (2008 р.) [8], публікації у наукових збірника [9, с.328-338; 10 с.586-590].

Дослідження фоноархіву Музею Соломії Крушельницької відбувається у декількох аспектах.

1.Історичний аспект. Дані експонати мають неоціненну історичну вартість. Вони дають можливість дослідникам вивчити смаки й уподобання як самого митця, так і шанувальників музичного мистецтва загалом. Адже дуже часто музичні твори, якими захоплювалася публіка на початку ХХ ст., сучасним меломанам зовсім невідомі. Багато композиторів не витримали випробовування часом – змінилися естетичні ідеали, критерії оцінювання, стиль, мода. Натомість, іноді, композитори, які не знайшли розуміння серед своїх сучасників, здобули славу в наступному столітті.

2.Виконавський аспект. Архівні звукозаписи дають можливість насолодитися мистецтвом великих вокалістів та інструменталістів, оцінити, навіть в недосконалих записах, їхню майстерність, ознайомитися з різними виконавськими школами і стилями, порівняти їх із сучасною методикою. Прослуховування “еталонних” записів – це дуже цінний досвід для молодих виконавців і студентів, нова можливість для професійного росту і вдосконалення майстерності.

3.Прикладний аспект. В останні роки ми спостерігаємо зростання у суспільстві зацікавленості розважальною музикою 20-40-х років ХХ ст. Саме цей пласт побутового музикування найяскравіше ілюструє свою епоху. Танго, вальси, фокстроти, марші, вокальні шлягери 30-х років ХХ ст. здобувають нове життя, звучать у сучасному побуті та з концертних естрад. Ці твори приваблюють не лише шанувальників музичного мистецтва старшого покоління, які відчувають ностальгію за мелодіями своєї молодості. Ініціаторами відновлення старих записів часто виступають молоді люди, для яких музика “ретро” є серйозним захопленням. Так, у співпраці зі студентом Львівської національної академії мистецтв Олександром Москаленком, працівники Музею здійснили декілька цікавих акцій – відкриту лекцію “Ритми давнього танго” для студентів Львівської національної музичної академії ім. М. Лисенка, нічну екскурсію в Музеї для молодих львів’ян “З історії львівського танго”, яка отримала широкий резонанс серед громадськості Львова. “Наочним” доповненням до теоретичного і музичного матеріалу під час цих заходів став танцювальний виступ представників Клубу любителів танго “Люди вулиць”.

Неодноразово у Музичному салоні Музею відбуваються концерти ретрової музики у виконанні солістки Львівської обласної філармонії Лілії Коструби, які користуються великим успіхом у відвідувачів.У 2010 році в Музеї розпочав роботу Клуб любителів музики “ретро” “Оstatnia niedziela”. Членами цього клубу є відомі львівські музикознавці і любителі музики. Впродовж року було проведено дев’ять засідань Клубу, на яких розглядалася творчість таких відомих виконавців, як Мечислав Фоґґ, Клавдія Шульженко, Ірена Андерс, Олександр Цфасман, Олександр Щеглов, Ізабела Юр’єва, Марина Черкасова, Тамара Церетелі, Тадеуш Фалішевський, Йосиф Курочко та ін. Подальший розвиток діяльності цього клубу дозволить активно популяризувати колекцію фонозаписів Музею серед широкого кола любителів музики.Таким чином, фоноархів Музею Соломії Крушельницької не є “мертвим вантажем”. Ці матеріали відкривають широке поле для наукової роботи, надихають і працівників музею, і його симпатиків на пошук і впровадження нових цікавих форм роботи з відвідувачами.

Список використаних джерел:

Музейний маркетинг і стратегія: формулювання місії, залучення публіки, збільшення доходів і ресурсів / Пер. з англ. Т.Олійник, Т.Пирогова, С.Рябчук, Р.Свято. – К.: ВД “Стилос”, 2010. – 528 с.Білавич Д. Формулювання місії музею / Данута Білавич // Музей: менеджмент і освітня діяльність / Упор. Г. Аартс, З. Мазурик. – Львів, 2000. – 224 с.Каталог тематичних виставок (1992-1996 рр.) /Муз.-мемор. музей С. Крушельницької у Львові ; упоряд. Д. Білавич ; вступ. ст. Л. Яросевич. – Львів, 1998. – 104 с., іл.Каталог тематичних виставок (1997-2001 рр.) / Муз.-мемор. музей С. Крушельницької у Львові; авт. колектив: Г.Тихобаєва, І.Лужецька, Д.Білавич, М.Зубеляк, Р.Мисько-Пасічник ; упоряд. Д. Білавич ; вступ. ст. С. Павлишин. – Львів: Ліга-Прес, 2002. – 169 с., іл.Каталог тематичних виставок (2002-2006 рр.) / Муз.-мемор. музей С. Крушельницької у Львові; авт. колектив: Г.Тихобаєва, І.Криворучка, Д.Білавич, М.Зубеляк, Р.Мисько-Пасічник, О.Кирик ; упоряд. Д. Білавич ; вступ. ст. Л. Кияновська. – Львів: Апріорі, 2006. – 184 с.: 20 іл.Lušećka I., Bilavič D. Der Schallplattenbestand des Muzyčno-memoriaľnyj muzej Solomiї Krušel’nyćkoї in Lviv. Musikalische Phonographie als Quelle zur galizischen Musik- und Kulturgeschichte des 20. Jahrhunderts / Red. A. Kürsten, S. Brasak, V. Ludorff // Musik-Sammlungen – Speicher interkultureller Prozesse .– Stuttgart: Franz Steiner Verlag, 2007. – Band 2b. – S. 357.Каталог грамофонних платівок першої половини ХХ ст. з фондів Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької у Львові / Муз.-мемор. музей С. Крушельницької у Львові; Упор. Д. Білавич, І. Криворучка; – Л.: Ґердан Графіка, 2007. – 118 с.; 16 іл.Білавич Д. Архів Ярослава Грицая у фондах Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької у Львові / Данута Білавич // Книжкова та рукописна культура Західної України: історія, методологія, джерельна база : міжнар. наук. конф.: тези доп. Львів, 27-28 берез. 2008 р. / НАН України, ЛНБ ім. В. Стефаника; упоряд.: О.Пономаренко (відп. ред.), Л.Головата, Л.Ільницька. – Львів, 2008. – С. 34-35.Білавич Д. Архів Любки Колесси у фондах Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької / Данута Білавич // Родина Колессів у духовному та культурному житті України кінця ХІХ-ХХ століття : (з нагоди 130-річчя від дня народж. акад. Філарета Колесси та 100-річчя від дня народж. акад. Миколи Колесси) : зб. наук. праць та матеріалів. – Львів, 2005. – С. 328-338.Білавич Д. Архів Ярослава Грицая у фондах Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької у Львові / Данута Білавич // Записки Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника : зб. наук. праць / НАН України, ЛНБ ім. В. Стефаника; редкол.: М.М.Романюк (відп. ред.) [та ін.]. – Львів, 2008. – Вип. 1 (16).

Стаття “Światła i cienie” з видання “Wądrowic”. – 1898. – № 49 з короткою інформацією про С. Крушельницьку. Друк. Фотокопія. 23,7х17,7; вл. музею.

–Życie teatralne. Zeszyt 24, Rok IV. Про постановку опери Р. Штрауса “Саломе” на сцені Львівської опери 15.06.1924. Друк. 23х15,5; вл. музею.

–Листок із журналу “Światowid” № 19, б.р., стор. 7-8. Фото С. Крушельницької під час урочистого прийому на її честь у Римській Королівській музичній академії, кін. 1920-х рр. Друк. 40х28; вл. музею

–Opera Lwowska. Towarzystwo Miłośników Muzyki i Opery we Lwowie. Sezon 1932-33. Zeszyt Nr. 4. Друк. 23х15,2; вл. музею.

Підготувала Данута Білавич