Виступи Соломії Крушельницької на сценах Львівських театрів: СТОРІНКАМИ ЛЬВІВСЬКИХ ЧАСОПИСІВ

Творчий шлях видатної української співачки Соломії Крушельницької дуже тісно пов’язаний зі Львовом. Тут артистка отримала вокальну освіту в Консерваторії галицького музичного товариства; на сцені театру графа Скарбка відбувся її дебют на оперній сцені. Згодом вона не раз приїжджала до Львова, щоб заспівати перед львівською публікою в оперних виставах та в концертах на честь славних діячів української культури. Кожен виступ С. Крушельницької у Львові ставав непересічною подією культурного життя і широко висвітлювався в галицькій пресі. Матеріалом даного дослідження стали статті і рецензії у львівських часописах, присвячені виступам співачки на сценах театру графа Скарбка та Нового міського театру. 

Вперше на львівській оперній сцені Соломія Крушельницька виступила 15 квітня 1893 р. в опері “Фаворитка” Г. Доніцетті і відразу привернула до себе увагу музичної критики. Преса високо оцінила талант молодої співачки, тоді ще студентки консерваторії. Так, рецензент газети “Діло” писав: “Про п. Крушельницьку можемо по її першім виступі сказати совісно таке: голос видатний, отже, навіть для більшої сцени відповідний, свіжий, металічний, м’який, з прекрасною ліричною барвою, однакож як могли ми замітити, способний і до драматичних або героїчних партій ... Чиста і певна інтонація, рівне вступання і паузи, певність в ансамблях і відповідне модерованє себе в тих же ансамблях ради гармонії дали нам дуже ясний доказ, що симпатична дебютантка є наскрізь музикальною і витворила вже в собі поняття краси музичної”. Схвальні рецензії на дебют С.Крушельницької з’явилися і на сторінках польської преси, зокрема часописів “Gazeta Lwowska” і “Kurjer Lwowski”. Дописувач часопису “Gazeta Lwowska” відзначав, що “голос п. Крушельницької заповнює залу чудовим плинним звуком, музикальний талант дозволяє молодій співачці панувати вільно на сцені, а зовнішня краса є ще однією перевагою дебютантки і підносить її до першорядного значення” (18 квітня 1893 р.). Проте саме музичні критики помітили вади постановки голосу С. Крушельницької. В своїх рецензіях вони зазначали, що насправді її голос – це лірико-драматичне сопрано, а не меццо-сопрано і радили співачці серйозно поставитися до подальшої вокальної освіти, і виправити ці недоліки, бо невірна постановка голосу може мати негативні наслідки для її подальшої кар’єри.

Наступний виступ в опері “Фаворитка” відбувся 18 травня, а 30 травня 1893 р. С. Крушельницька виконала роль Сантуцци в “Сільській честі” П. Масканьї. Після цієї музичної події у “Ділі” була опублікована стаття з красномовною назвою “Ще одна перемога”, в якій автор зазначав: “Наша артистка вийшла на всіх точках побідоносно із невдячної і трудної ролі. А все ж короною її співу була молитва “Санта Марія”. Насправді це невелика арія, однак в інтерпретації нашої артистки вийшла так чудово, що певно і п. Беллінчоні не в силі краще відтворити”.

Після вдалих виступів на львівській сцені С. Крушельницька поїхала до Мілану вдосконалювати свою вокальну майстерність. Під керівництвом педагога Фаусти Креспі вона працювала над зміною теситури голосу, опановувала оперний репертуар.

У березні 1894 р. Соломія Крушельницька отримала запрошення виступити у Львові. Незважаючи на те, що раніше співачка не планувала переривати навчання, вона не могла відмовити дирекції театру графа Скарбка, адже мусила допомагати своїй родині, яка перебувала у матеріальній скруті. Впродовж п’яти місяців, з травня по жовтень 1894 р. відбулося гастролі Соломії Крушельницької, під час яких вона співала в таких партіях, як Маргарита (“Фауст” Ш. Ґуно), Мікаела (“Кармен” Ж. Бізе), Аїда, Леонора, Амелія (“Аїда” “Трубадур”, “Бал-маскарад” Дж. Верді), Селіка, Аліція (“Африканка”, “Роберт-диявол” Дж. Мейєрбера), Сантуцца (“Сільська честь” П. Масканьї), Галька (“Галька” С. Монюшка). Уточнити перелік опер, в яких брала участь артистка і відтворити послідовність її виступів в сезоні 1894 р. нам вдалося саме завдяки дослідженню рецензій та анонсів оперних вистав у львівських часописах.

До Львова С. Крушельницька приїхала на початку квітня. Перший виступ відбувся 8 травня в опері “Фауст” Ш. Гуно в ролі Маргарити і став несподіваним випробовуванням для артистки – її “новий” голос не сприйняли її колишні викладачі і партнери по сцені. Рецензії в часописах на перші вистави за участю співачки в цьому сезоні також були досить стримані. Так, кореспондент часопису “Kurjer Lwowski” писав: “В партії Маргарити вперше виступила після повороту з Італії панна Крушельницька. Власне, рік перед тим представилися п. Крушельницька вперше на Львівській сцені як меццо-сопрано. Здивувала тоді публіку молода співачка чудовим голосом, незвичною для початківців свободою на сцені. Крушельницька перевчилася на чисте сопрано і вчинила добре, не дивлячись, що їй ще бракує свободи у високих нотах і впевненості в собі. Деякі високі ноти співачка зривала, справляла враження, ніби не досягала до них і що не вистачало їй дихання. Натомість середні ноти брала впевнено і дзвінко. Співачка обдарована музикальністю, мимо природної треми, інтонація у неї чиста” (9.05.1894 р.). Більш доброзичливою була стаття в часописі “Діло” за 10 травня: “... Поровнавши тогодний спів з теперішним, приходить ся замітити рішучу зміну в голосі артистки. Коли бо тогодь ми привикли слухати панну Крушельницьку на естрадах концертових і в театрі, яко мецосопраністку, так тепер она представилась чисто сопрановою співачкою. Така зміна була дуже небезпечна, та у панни Крушельницької она вийшла лишь в користь. Тони у неї повні і звучні, інтонация чиста, емісія легка, до того музикальна сьвідомість в заволодіню партий, а надто ще й мила поверховность та гнучкий стан – отсе прикмети, що ними вивінована панна Крушельницка. В “Фавсті” она ще не розвинула повноти свого голосу, перепиняла потрохи трема, та мимо того публика приймила її дуже горячо, одарувала і оплесками, і цвитами”.

Аналізуючи подальші дописи, присвячені Соломії Крушельницької, можемо зробити висновок, що з кожною новою виставою артистка дедалі більше завойовувала серця слухачів і музичних критиків. Так, після її виступу в опері “Аїда” Дж. Верді 12 травня, з’явилося коротке повідомлення в часописі “Gazeta Lwowska”: “П. Крушельницька як Аїда зробила враження переважно вигідне порівняно з попереднім разом”. А вже починаючи з липня 1894 р. у львівській пресі все частіше зустрічаються схвальні відгуки. Наведемо лише декілька прикладів: “З правдивою приємністю мусимо зазначити, що п. Крушельницька вчора знову виказала значний поступ. Від її першої “Аїди” до вчорашньої “Африканки” бачимо постійне поступове здобуття свободи і щораз більше партій гарних і добре заспіваних. Її високі тони знаходяться на добрій дорозі, [емісія] молодої співачки природніша, ніж раніше, з’являється багато добрих ефектів. Голос відзначається свіжістю звуків, брак яких в кількох попередніх виступах викликав нераз у слухачів побоювання щодо її подальшого співу. З тих поступів видно, що п. Крушельницька обдарована музикальністю, талантом і здоровим голосом” (“Gazeta Lwowska”, 6 липня); “З приємністю зазначаємо, що панна Саломея Крушельницька, співачка опери, здобула собі гаряче визнання компетентних знавців музики. Директор Шуберт і Станіслав Барцевич з великими похвалами висловилися про вокальний талант молодої співачки, пророкуючи їй в майбутньому чудову артистичну кар’єру” (“Gazeta Lwowska”, 25 липня); “...великим успіхом користується панна Крушельницька, яку наша публіка завжди з великою приємністю вітає на сцені. Один з відомих знавців театру, п. Зигмунт Сарнецкі, відвідавши в суботу оперу “Трубадур”, не шкодував слів похвали для панни Крушельницької в партії Елеонори. Молода співачка робить великі поступи і здобуває щораз більше визнання відомих знавців музики” (“Gazeta Lwowska”, 24 вересня). 

Як видно з наведених рецензій, своїми виступами Соломія Крушельницька привернула увагу не лише львівських меломанів, але й професіоналів у сфері оперного виконавства. Серед її шанувальників був також і Францішек Ржегорж, чеський учений-етнограф, який намагався організувати виступи співачки в Народному театрі у Празі, але 4 жовтня газета “Діло” помістила повідомлення такого змісту: “Соломія Крушельницька, славнозвісна наша артистка-співачка одержала сими днями запрошення до ческої опери в Празі. Однако мимо того, що при своїм голосі і визначнім таланті могла би п. Крушельницька вже нині виступати з поводженьем, наміряє она насамперед посвятитися якийсь час поважним студіям...” 

Остання рецензія, яка висвітлювала гастролі С. Крушельницької у Львові 1894 р., датована 18 жовтня: “Серед молодих дебютанток, найбільших похвал за свою працю заслуговує вчорашня Галька, панна Крушельницька, яка має гарний і великий голос, а до того великі здібності артистичні. Вона швидко відчула у собі впевненість, вміло використала верхні позиції голосу, а при своїй сумлінності і запалі, які оживляють її спів, скоро почує себе вільною на сцені...” (“Gazeta Lwowska”).

З січня 1895 р. Крушельницька знову співає на сцені театру графа Скарбка. Вона підписала контракт на три місяці, виступила у 12 оперних виставах. Львівські часописи заздалегідь повідомляли, що перша опера за участю української артистки (“Фауст” Ш. Ґуно) відбудеться 19 січня, проте несподівано вона була скасована. “Gazeta Lwowska” за 20 січня розкрила причину змін в репертуарі театру: “Панна Саломея Крушельницька повернувшись на львівську сцену оперову виступила насамперед в “Сільській честі”, даній в суботу (19 січня 1895 р.– Д. Б.) замість анонсованої опери “Фауст”, яка з приводу недиспозиції п. Мишуги не була здійснена. Панна Крушельницька вносить до нашої опери чудовий і сильний голос, сценічний талант і вроду. Її насамперед привітали сердечно і доброзичливо, подарувавши квіти й оплески”. Згодом співачка виконала партії Ганни в опері “Страшний двір” С. Монюшка (22 січня) і Сантуцци в “Сільській честі” П. Масканьї (31 січня, 16 лютого).

Найбільшою подією сезону 1895 р. у театрі Скарбка стала львівська прем’єра опери “Манон Лєско” Дж. Пуччіні. До цієї вистави готувалися довго і старанно. Впродовж місяця проводилися щоденні проби, про що повідомляли часописи. Прем’єра опери відбулася 21 лютого, потім ставилися повторні вистави 22, 23, 24, 26 і 28 лютого. Звіти про перші дві постановки знаходимо у номерах часопису “Діло” за 23 і 25 лютого: “П-на Крушельницька, п. Мишуга і п. Левицький, наші земляки-артисти, виступають довший час в операх на сцені польського театру у Львові, а сукцесами своїми здобувають собі постійну увагу не лиш критики місцевої, але й зарубіжної. Всі троє заангажовані на сезон оперовий, виступали в послідніх днях в найновішій опері Пуччіні “Манон Лєско” [...]. Дирекція доложила всяких заходів, щоби оперу сесю виставити достойно. Орхестра держалася зовсім коректно, декорації і костюми свіжі і гарні, бо нові. З артистів на перший план станула рішуче п-а Крушельницька. Варто послухати, як совісно вистудіювала вона свою незвичайно трудну партію і з якою прецизією її віддала. Кого поблагословить доля голосом таким, який посідає п-а Крушельницька, той при безперервній і совісній праці над дальшим образоваьєм, буде чарувати слухача силою, дзвінкістю (голосу – Д. Б.) і непорочною інтонацією. П-а Крушельницька відтворила партію заголовну з таким артистизмом і зрозумінням справи, що бажати їй треба дальших успіхів на тій тяжкій артистичній дорозі”.

Нова опера Дж. Пуччіні викликала неоднозначні відгуки у львівській пресі; та й публіка не відразу зрозуміла цей твір. Лунали думки про деякі недоліки опери, про необхідність вдосконалення режисури, зокрема у сцені процесії засуджених. Проте з кожною виставою опера все більше подобалася слухачам: “На вчорашній виставі “Манон Лєско” публіка щільно заповнила театральну залу. Спочатку байдужа до нетривіальних знахідок цього твору, вона переконувалася поволі, що “Манон Лєско” є утвором правдивого таланту і заслуговує на ближче пізнання. П. Крушельницька і п.п. Мишуга і Шиманський збирали часті оплески” (“Kurjer Lwowski”, 28 лютого).

Завершила свої виступи на львівській театральній сцені Соломія Крушельницька в операх “Фауст” Ш. Ґуно в партії Маргарити (2 березня) і “Кармен” Ж. Бізе в партії Мікаели (9 березня). Опера “Фауст” пройшла з особливим успіхом, про що читаємо в листі Фаусти Креспі: “Тільки-но отримала телеграму і, признаюся, так зраділа, що не знаходжу слів, які передали б мої почуття. Тисячі поздоровлень Вам, моя дорога ученице. Ви на них цілком заслуговуєте...” 

Наступні гастролі української артистки у Львові відбулися аж через вісім років на сцені Нового міського театру у квітні 1903 р. Якщо у 1894-95 рр. Соломія Крушельницька лише завойовувала львівську публіку, то в 1903 році її зустрічали як визнану зірку оперної сцени. Впродовж двох тижнів Крушельницька виступила у шести операх: “Манон” Ж. Массне (15 квітня), “Графиня” С. Монюшка (17 квітня), “Жидівка” Ф. Галеві (18 квітня), “Трубадур” Дж. Верді (21 квітня), “Гуґеноти” Дж. Мейєрбера (23 квітня), “Галька” С. Монюшка (30 квітня).

Про першу виставу за участю С. Крушельницької критик газети “Słowo Polskie” писав так: “Вчора у заголовній ролі опери Массне “Манон” Соломія Крушельницька виступила з тріумфом. Отже, можна сказати, що співачка тріумфально в’їхала до Львова, з якого вона кілька років тому випливла на широкі води артистичної кар’єри.

Публіка Львова холодна, не дотримується традицій, і тому здавалося, що вона не пам’ятає своєї давньої співачки. Коли Крушельницька з’явилася на сцені, оплесків не було. Зате після першої сцени зірвалася буря овацій – так швидко публіку захопив талант співачки. 

Палкі оплески супроводжували гру артистки до самого кінця вистави, а після кожної дії слухачі викликали її так завзято і так багато разів, що публіка із здивуванням приглядалася до себе, не вірячи, що це діється у Львові, де артистів приймали, як правило, стримано. Після другої дії на сцену винесли вінки, букети і кошики з квітами” (17 квітня, 1903 р.).

Наводимо фрагмент ще однієї рецензії – на виступ співачки в опері С. Монюшка “Графиня”, яка особливо сподобалася львівським меломанам: “Рецензуючи вчорашній виступ Крушельницької в заголовній партії опери Монюшка “Графиня” дійсно важко вирішити, з чого почати хвалити співачку: чи з чудового співу, чи з майстерної гри, чи звернути увагу на вишукані, стилеві костюми, а чи, нарешті, згадати про витончені манери артистки і прекрасну характеристику образу – як у вокальному. так і в акторському відношенні. 

Все, абсолютно все було ідеальним, привабливим, захоплюючим. Крушельницька глибоко зрозуміла задум лібретиста і композитора, надзвичайно вдало знайшла відповідний тон при створенні образу. … Немає жодного сумніву в тому, що польська сцена тепер не має артистки, яка була б здатна відтворити цей образ Монюшка з такою досконалістю, з таким смаком”. (“Kurjer Lwowski”, 18 квітня, 1903 р.)

Отже, проаналізувавши музикознавчі статті, присвячені виступам Соломії Крушельницької, які друкувалися у львівській пресі, можна зробити висновок про високий фаховий рівень тогочасної критики. У львівських часописах регулярно з’являлися статті, присвячені творчості як молодих, так і вже відомих оперних співаків, в тому числі і Соломії Крушельницької. Ці матеріали підтверджують, що українська артистка була улюбленицею львівської публіки, що музична громадськість цікавилася її долею і радо приймала у Львові. Статті і рецензії на виступи Соломії Крушельницької у львівських часописах є також неоціненним об’єктивним джерелом інформації для дослідників творчості співачки. Завдяки цим матеріалам ми дізнаємося про еволюцію таланту Крушельницької, про раніше невідомі подробиці її гастролей у рідному місті, а також про музичне і культурне життя Львова кінця ХІХ - початку ХХ ст.

Підготувала Данута Білавич