Соломія Крушельницька в опері Альфредо Каталані "Лорелея"

Однією з найвідоміших оперних партій Соломії Крушельницької була партія Лорелеї в однойменній опері італійського композитора Альфредо Каталані (1854-1893). Опера була написана в 1890 році і того ж року поставлена в Турині. В основі сюжету лежить романтична німецька легенда про Лорелею, яка, знехтувана коханим, віддає своє життя володареві Рейну і перетворюється на русалку. 

Вперше артистка виступила в цій ролі в Турині у грудні 1904 року. До участі у виставі Крушельницьку запросив видатний італійський диригент Артуро Тосканіні. Італійський музикознавець Ґвідо Маротті у своїх спогадах про Соломію Крушельницьку так описував цю подію: “Артуро Тосканіні, – найвимогливіший до музикантів, починаючи від себе, і не дуже приязний до співаків – схилявся перед Соломією Крушельницькою. Працюючи головним диригентом театру “Regio” в Турині, він приступив до постановки опери “Лорелея” композитора Альфредо Каталані (що помер на руках Тосканіні 11 років перед тим у Мілані на 39-му році життя) і обрав на головну роль Крушельницьку. Її було запрошено на чотири вистави. Однак у зв’язку з надзвичайною вимогливістю знаменитого диригента і його прагненням досконалості, репетиції опери Каталані тривали довше призначеного часу, і синьйора Соломія відмовилася від участі у двох останніх виставах, оскільки змушена була поїхати з Турину до барселонського театру “Liceo” […].

Тосканіні боляче сприйняв від’їзд Крушельницької. Закінчивши цикл спектаклів “Лорелеї”, він відчув необхідність написати великій актрисі ці короткі рядки: “Дорога синьйора Саломея! На мій превеликий жаль, після вашого від’їзду розвіялась атмосфера зачарування і весь той дух невимовної поетичності, який Ви створили своєю участю у “Лорелеї”. Бідний і завжди нещасний Каталані: знайти у Вашій особі найкращу виразницю своєї світлої мрії і бачити, як вона несподівано зникла. Чи ви повернетеся знов? Щиро вірте мені. Артуро Тосканіні”

Ще один виступ Крушельницької в опері А.Каталані “Лорелея” у співпраці з А.Тосканіні відбувся 4 серпня 1906 року під час перших гастролей артистки в Буенос Айресі і викликав загальне захоплення. У рецензії в газеті “La Prensa” читаємо: “Свою роль Крушельницька виконує з найтоншою естетичною інтуїцією, досконало володіючи своїм гнучким і могутнім голосом. В середньому регістрі він у неї позначений особливою шовковою ніжністю тембру, а нижні і верхні ноти – своєрідною “золотою” гнучкістю. Звідси і повний успіх артистки, якого вона досягла.

Варто відзначити також блискуче виконану артисткою низхідну гаму з надзвичайно чистими інтервалами у сцені спокуси (друга дія), що викликало подив у знавців музики, а також окремі, сповнені глибокого почуття фрази останнього дуету з тенором, – високі зразки художньої експресії. Вечір для сеньйорини Крушельницької був тріумфом, який знайшов своє відбиття в одностайних безперервних оплесках слухачів і безнастанних викликах артистки на сцену”.

Роль русалки Лорелеї була присутня в репертуарі артистки тривалий час. У цій партії вона виступила на початку 1913 року на сцені театру “San Carlo” в Неаполі. Збереглися рецензії на вистави 5 і 8 квітня. Так, у часописі “Il Mattino” зазначалося: “Соломія Крушельницька у “Лорелеї” була ідеальна. Її голос звучав плинно і поетично; вона з великою майстерністю створила образ Лорелеї, який, завдяки музиці Каталані і поезії Гайне, був містичним і ефемерним. Голос співачки, її міміка і жести свідчили про те, що вона чудово зрозуміла своє завдання. […] Крушельницька – перфектна артистка, – без сумніву тріумфувала на сцені”.

Того ж року в опері “Лорелея” А.Каталані Соломія Крушельницька знову виступила в Буенос-Айресі. Тоді рецензент газети “El Diario” за 11 травня 1913 року вважав, що Соломія Крушельницька “була єдиною виконавицею, котра стояла на висоті і відповідала тим мистецьким вимогам, яких і від неї очікували. За допомогою характерної манери співу вона надала своїй ролі чарівність містерії та поезії і незвичайну об’ємність”.

Інформацію про оперу “Лорелея” за участю Крушельницької знаходимо й у спогадах відомої італійської співачки Джулії Тесс-Армані: “Мені випало щастя познайомитися з Соломією Крушельницькою особисто в театрі “La Scala” в далекому 1915 році. Наша зустріч відбулася після прем’єри опери “Федра” композитора Ільдебрандо Піцетті, де Соломія Крушельницька з блиском виконала заголовну роль”. “Того сезону, – пише далі у спогадах Дж. Тесс-Армані, – в “La Scala” давали також “Лорелею” – оперу Каталані з постійною участю Соломії Крушельницької. Я прийшла послухати її і була ще більше вражена досконалістю вокальної техніки, справді божественною красою гри”.

Виконання Соломії Крушельницької арії Лорелеї “Da che tutta” з опери А.Каталані увічнене в архівних грамзаписах. У 1910 році артистка у співпраці з міланською фірмою “Fonotipia” наспівала на грамофонні плити десять арій з опер в супроводі оркестру. Серед цих записів є й “Лорелея” А. Каталані.

Підготувала Данута Білавич